Мастер-класс Изготавливаем миниатюрную золотую рыбку в технике игольного кружева

МК макраме Подвеска-ромб

Приветствую моих постоянных читателей, а также всех, кто забрёл сюда впервые. Мы тут плюшками балуемся макраме плетём. :) И сегодня будем плести несложную и симпатичную подвеску в форме ромба из вощёного шнура. Она получается очень легкой, ажурной и плотной.

Ромб — одна из «классических» фигур в макраме, она встречается повсеместно, и множество разных узоров основаны на ромбах, их комбинациях или сочетаниях их частей. Я взяла достаточно большой ромб — на 24 нитях, и нарисовала к нему подробную схему, чтобы даже те, кто только приобщается к искусству плетения, смогли его одолеть.

Подвеска основана всего на двух видах узлов — репсовом и квадратном. Если вдруг кто-то подзабыл (или никогда не знал), как их плести — подсмотреть можно тут .

В этом МК я, кроме пошаговых фото с описанием, впервые размещаю графическую схему работы. Зачем нужна схема? Да, она не отображает последовательность работы, но позволяет увидеть всю картину в целом. По ней очень удобно считать нити и отслеживать, откуда какая нить берется, и куда потом девается. :) Разумеется, смотреть нужно сверху вниз.

Для работы нам понядобятся (фото 1):

— вощеный шнур 11 отрезков по 60 см, и 1 отрезок 80 см, + отрезок 1 м для шнурка (в общей сложности 8,4 метра шнура)
— клей «Момент Кристалл»

Инструменты:
— подушка для плетения
— ножницы
— рулетка
— булавки
— затупленная игла с большим ушком (можно заменить тонким вязальным крючком)

Берем одну из нитей 60 см, складываем пополам и прикалываем к подушке булавкой. Она будет основой.
Под ней, чуть ниже места крепления первой нити, также за серединку, прикалываем нить 80 см. Это будет рабочая нить (фото 2).

Завязываем квадратный узел таким образом, чтобы выше него осталась петелька длиной несколько миллиметров. Затягиваем его туго, чтобы нити основы не скользили. (фото 3).

�� Они такие ШИКАРНЫЕ, ПРАЗДНИЧНЫЕ бантики из кружева и органзы своими руками . Мастер класс ��

Продолжаем плести квадратные узлы, в итоге их должно быть 9-10 штук. У нас получилась цепочка длиной 3-3,5 см. Это будущая петелька-подвес (фото 4).

Теперь нам нужно продеть обе нити основы в маленькую петельку наверху цепочки. Это удобно делать с помощью тупой иглы с большим ушком, (фото 5)

но можно воспользоваться и вязальным крючком. Обе нити должны быть продеты в одну и ту же петельку (фото 6).

Наша цепочка из квадратных узлов замкнулась в колечко. Располагаем его петелькой книзу, и фиксируем булавкой. Рабочими нитями — теми же, которыми плели все квадратные узлы — плетем ещё один квадратный узел ниже петельки, закрывая колечко из узлов (фото 7 и 8).

Кружево ойя. Выполнение начального ряда

Теперь работаем с двумя центральными нитями. Левая становится основой, правая — рабочая. Завязываем на них диагональный репсовый узел (фото 9).

А с обеих сторон от него добавляем ещё по одному, так, как показано на фото 10.

Теперь закрепим оставшиеся 10 нитей, по пять с каждой стороны. Крепим их расширенным смособом замочком внутрь (см. подсказку), так, чтобы каждая закрепленная нить была похожа на два репсовых узла, завязанных вплотную друг к дружке. (фото 11 и 12).

На фото 13 по две крайние нити с каждой стороны отложены в сторону — они пригодятся нам позже. Остальные нити поделены на две равные группы; крайняя справа нить в левой группе — основа, она расположена поверх нитей правой группы.

Наплетаем на эту основу по очереди все нити с правой стороны, кроме двух отложенных. У нас получится брида (брида — это ряд из репсовых узлов) из 10 узлов. Стараемся, чтобы она получилась вплотную к предыдущему ряду (фото 14).

Берем за основу первую (крайнюю слева) нить этой бриды, и наплетаем на неё все нити — кроме двух отложенных — с левой стороны, получилось 9 штук узелков. (фото 15).

На четырёх нитях в центре плетем квадратный узел. Не стоит затягивать его слишком уж сильно, натяжение должно быть средним. (фото 16).

Теперь берем две правые нити от этого квадратного узла, и ещё две правее него, и завязываем ещё один квадратный узел, ниже и правее первого. (фото 17).

По тому же принципу сплетем ещё два квадратных узла, всего их получилось четыре штуки (фото 18).

Затем мы плетем такие же узелки с левой стороны, ещё три штуки (фото 19 — 20). Кстати, квадратные узлы выглядят аккуратнее, когда все они «смотрят» в одну сторону — то есть, плетение каждого из них начиналось с одной и той же нити (у меня все правые, но это не принципиально, главное, чтобы все одинаковые).

Дальше будем работать с центральными восемью нитями, остальные пока отложим (фото 21).

Плетем на них общий квадратный узел (из восьми нитей две левые рабочие — четыре основы в центре — и две правые снова рабочие). Стараемся, чтобы он получился чуть ниже последних маленьких квадратных узлов (фото 22).

Игольное кружево ойя. Урок № 7: зигзаг

Затем берем две правые нити от общего квадратного узла и две левые от маленького кв.узла, и завязываем на них ещё один квадратный узел ( фото 23, всё наглядно :)).

Встреча 03.10.16 Игольное кружево

Думаю, что принцип понятен; продолжаем окружать большой квадратный узел маленькими (фото 24 — 25).

Настала пора закрывать ромбы из репсовых узлов. Для этого берем третью справа нить (это основа), загибаем её влево вниз (фото 26),

и наплетаем на неё по очереди все нити правой половины ромба, их девять. (фото 27). Чтобы уголок в месте сгиба получился острым и четким, его можно заколоть булавкой.

Игольное кружево Италии. Остров Бурано

То же самое делаем с левой стороны (фото 28), а потом переплетаем нити основ (одна из них станет рабочей) между собой репсовым узлом. Мы закрыли внутренний ромб.

Дальше нам осталось по тому же принципу закрыть внешний ромб — сначала справа (фото 29),

а потом и слева (фото 30 — 31). Маленький секрет: чтобы бриды плотно прилегали одна к другой, нить основы стоит держать не параллельно предыдущей бриде, а немного выше неё, так, как показано на фото 30. Тогда зазора практически не будет.

Мы закончили плетение! Можно обрезать лишние нити, оставляя хвостики длиной 7-8 мм. (фото 32).

Игольное кружево. Начало, левый и правый узел.

Обладатели синтетических шнуров могут закрепить кончики с изнанки, просто чуть подплавив их зажигалкой. У нас нити хлопковые, и мы воспользуемся для этого клеем «Момент Кристалл». Клеим аккуратно, клей наносим без фанатизма. :) Он высыхает очень быстро.

Нам осталось лишь снабдить нашу ажурную подвеску шнурком (я сделала скользящий, по типу браслетов «шамбала», думаю, это не нужно объяснять), и ура! — она готова. (фото 33)

Спасибо за внимание! :) Желаю больших творческих успехов. :)

Кстати, если подсократить число нитей и не плести большой узел в центре, то в комплект к подвеске по той же схеме можно сплести ещё пару серёжек. :)

Техника Ойяси — Мастер-класс + подборка красивых работ (в конце видео)

Подсказку можно найти тут . А ещё можно просто задать вопрос в комментариях. :) И, разумеется, я буду счастлива увидеть фото ваших подвесок. :)
———————————————

Обращаю ваше внимание, что перепосты этого мастер-класса разрешаются и одобряются мной только при условии наличия активной ссылки на мой магазин .

Частичная либо полная перепечатка, публикация, включение в сборники и иное коммерческое использование возможны только с моего письменного разрешения.

Позолота — майстер клас

Зміст статті

Скатерть с кружевом. Мастер класс по пошаговому пошиву

Історія виникнення позолоти

Звичка писати статті з майстер-класами по всіх видах декору змінює фокус світосприйняття. Тепер, де-б я не ходила, вишукую моменти, які можуть бути вам корисні, дорогі читачі. Ось так народився і цей матеріал. У вітрині одного з наших магазинів стоїть шикарний комод з позолотою. Декор позолотою помножив його цінність і вартість. Але ж така краса цілком по плечу простим смертним! Для цього навіть не обов’язково мати золоті руки.

Так давайте ж розберемося, що це за процес такий, «позолота», які є у нього різновиди, і що можна зробити своїми руками в домашніх умовах. Якщо вірити історії, здатність золота бути пластичним відкрили стародавні індуси. Саме вони стали робити найтонші золоті листи, тонше волосся, і покривати ними всякі ритуальні предмети. Потім рецепт поширився на Схід, де вже його присвоїли єгипетські фараони для прикраси своїх гробниць, носилок і т.п.

На території східної Європи зафіксували таке золото на початку ХVIII століття, тоді й назвали його сусальним. Сусальне — це справжнє золото, розплющене до декількох мікрон, гнучке і слухняне, що володіє всіма властивостями золота звичайного. У тому числі красою, блиском і довговічністю. Сотні років здатні протриматися золоті листи на вулиці, не дивлячись ні на які природні умови. Ми бачимо їх у першу чергу на куполах церков. Але не знаємо, якими жорстокими були перші рецепти.

Как сшить Кружевные Трусики? | Мастер-класс

Називалося воно «Ртутним золотом». Як тільки майстри помітили здатність золота розчинятися в ртуті, стали використовувати цей метод. Розчиняли, потім нагрівали суміш, ртуть випаровувалася, і залишалося золото. Гарячим золотом покривали купола. Було відмічено, що пари ртуті отруйні, але хто тоді вважав кріпаків людьми? Тільки при золоченні куполів Ісаакіївського собору в Петербурзі спочатку вже ХIХ (!) століття 60 майстрів загинули, отруївшись парами ртуті, така сумна статистика.

Ще золото, варіюючи різні хімічні сполуки, наносили на готовий фарфоровий і скляний посуд, і потім, прожарюючи в печі, отримували найтонший золотий візерунок. Стародавні індійці брали сплав міді і золота, і, окислюючи, видаляли мідь.

У ХIХ столітті винайшли гальванічний метод, при якому виріб покривають хімічними розчинами, пропускаючи через них електричний струм. На поверхні залишається шар золота. Досі ювеліри, і не тільки вони, використовують цей спосіб. Але вдома нам складно буде все покрити розчином і пропустити струм.

Ще один вид, званий «Хлорне золото» — у фарфорову ємність кладемо шматок золота, заливаємо «царською горілкою» (сумішшю кислот), і золото розчиняється, утворюючи таку собі «золоту водичку». У цю водичку вмочаємо ватку, спалюємо, і отримуємо золотий попіл — порошок золота. Насипаємо цей попіл на шматочок натуральної замші, капаем трохи оцту, і втираємо в будь-яку чисту поверхню. Це є золочення натиранням. Якщо вас не встигнуть вигнати з дому, ви будете вражені красою результату.

Види декоративного золота

Але все ж вдома краще використовувати менш екстравагантні способи — плівку, фарбу, пасту, аерозоль, лак, листове золото, поталь. Розглянемо більш докладно методи декоративної позолоти.

Саме, мабуть, відоме — це листове золото. До сьогодні фахівець, який називається майстром-золотобойщіком, використовував старовинні методи. Золото багаторазово то нагрівали, то розплющували спеціальними молотками, перекладали листи то пергаментом, то внутрішньою оболонкою бичачих кишок. (Від такого запаху теж можна померти!). Руками до листів, які після кожної операції тоншають, торкатися не можна, тільки пензликом, а руки в рукавичках. На виході з одного шматочка золота виходили тисячі золотих листочків. Навіть наполовину автоматизований процес, насправді дуже трудомісткий!

Зараз, звичайно, все роблять верстати з програмним керуванням на великих заводах кольорових металів, і на приватних підприємствах. Найцікавіше, що в процесі обробки 55% золота зникає, і тільки 45% залишається. У барвах, лаках, поталі, пасті, золота як такого немає взагалі. Але частинки металу є, і декоративні властивості збережені. І, наскільки я знаю, антикорозійні теж. Навряд чи простоїть комод, який сьогодні будемо прикрашати, сотні років на вулиці. Його просто вкрадуть, будуть любити і берегти.

Ми не будемо перевіряти. Ми будемо вчитися у золотих справ майстрів найкращим прийомам, і створювати нові шедеври. Фарбування фарбою з баночки, пастою, спреєм, лаком вже багато разів описувалося. Не будемо повторюватися. А робота з поталлю — найдоступнішою імітацією золота коштує того, щоб писати, читати і пробувати.

Матеріали та інструменти

Поталь — це сплав міді (12 частин) і цинку (2-3 частини). Неймовірно невагомі, теплі й ніжні шари фольги: золотої, мідної, бронзової, срібної. Такі не могли зробити люди, тільки ельфи. Тому, якщо у вас важкий стан духу — нічого не вийде, перевірено. Потрібно досягти легкості і світлості, тоді поталь слухатиметься, я майже не жартую. Наносити її можна на будь-яку тверду поверхню. Нам знадобляться ще наступні компоненти для роботи:

шелак, цапенлак або мордан — це 2 в 1, і клей і лак для поталі. Мордан просочує собою поталь, значно її зміцнюючи;

два пензлі, один для лаку, інший — для фольги. Пензлі беремо трохи менше і побільше;

спирт для знежирення;

трафарет на оракалі;

тоненькі х/б рукавички, на крайній випадок, будь-які, щоб не брати поталь руками — не пристане лак;

грунт можна використовувати, можна і ні. Краще всього якщо це буде боллюс (така собі глиниста паста), яку розчиняють на водяній бані з кроликовим клеєм і простою водою. Боллюс може бути білий, жовтий, червоний або чорний. Від нього залежить відтінок позолоти. Такий серйозний грунт зробить вашу роботу справжньою. Компоненти запитуйте в художніх магазинах;

кроликовий клей італійської фабрики Феррарі, що в Болоньї;

Позолота комода без грунту

Хід роботи спрощений, без грунту: вибираємо візерунок, визначаємо пропорції і кількість заходів. Вирізаємо його вручну, або, що набагато краще, несемо в рекламну фірму на флешці, де все дуже охайно виріжуть плоттером. Ватою, змоченою в спирті, протираємо поверхню, з якою будемо працювати. Вибираємо внутрішню частину трафарету, очищаємо його. Охайно і рівно клеїмо оракал на поверхню дерева, знявши попередньо підкладку.

Пензликом наносимо шелак, цапенлак або мордан. Кінчиком пензля ретельно і швидко проходимо всі вузькі місця. Клей-лак не повинен потрапити на оракал. Якщо таке трапилося, стираємо ватною паличкою, змоченою в спирті. Дуже обережно наносимо мордан, шар за шаром кілька разів. Роз’єднуємо листи поталі і накладаємо зверху так, щоб не було просвітів, і щоб не находили один на одного. Вирівнюємо, пригладжуємо пензликом, сухим і м’яким.

Залишаємо сохнути, від години до трьох, залежно від лаку і температури. Обережно знімаємо оракал. З ним зніметься зайва поталь. Прибираємо все зайве, нічого крім золота! Дивимося уважно, якщо є незакриті місця, наносимо лак, і шматочки поталі, сушимо. Приховуємо лаком — клеєм кілька шарів, сушимо. Покривати зверху і так просочену морданом фольгу потрібно для того, щоб вона не окислювалася і не темніла.

Позолота комода з грунтом

Хід роботи з грунтом: вибираємо візерунок, нехай він буде простіше для початку, без зайвих завитків, визначаємо пропорції і кількість заходів. Вирізаємо його вручну, або, що набагато краще, несемо в рекламну фірму на флешці, де все дуже охайно виріжуть плоттером. Ватою, змоченою в спирті, протираємо поверхню, з якою будемо працювати. У даному випадку поверхню потрібно зафіксувати горизонтально. Вибираємо внутрішню частину трафарету, очищаємо його. Охайно і рівно клеїмо оракал на поверхню, знявши попередньо підкладку. Олівцем обмальовуємо трафарет, знімаємо.

Готуємо грунт, виходячи з пропорцій: 300 грам боллюса + літр води + 100грам кроликового клею. Нагріваємо на водяній бані, і, підтримуючи в теплому стані, наносимо три шари саме менше. Кожен шар повинен добре висохнути. Наносимо лак. Клеїмо листи поталі, вирівнюючи і розгладжуючи. Сушимо, знімаємо зайве. На цьому етапі просунуті користувачі можуть включити елементи штучного старіння: продряпати, підфарбувати, набризгати. Далі наносим лак в кілька шарів, все, чи не правда, здорово?

Позолота дзеркала

На такий великій швидкості хочеться зробити ще й дзеркало під стать комода. Річ шикарна, але для неї доведеться купити:

клей для амальгамірування — він буває в капсулах, розчиняється водою на водяній бані;

шматок скла в майстерні;

все інше — як для набору без грунту. З лаків найкраще мордан підходить для скла.

Хід роботи: вирізаємо на плоттері малюнок, який покриє орнаментом всю поверхню скла. Скло миємо, знежирюємо, витираємо насухо, і збризкуємо чистою водою з пульверизатора. З оракала знімаємо підкладку, теж збризкуємо, проводимо долонею, щоб рівномірно розподілити вологу. Обережно наклеюємо на скло. Клеїмо трафарет тільки на вологе скло, до сухого плівка прилипає намертво.

Розправляємо, тут замість спеціального інструменту ракеля можна використовувати звичайну пластикову картку. Морданом охайно проходимо всі завитки. Покриваємо всю поверхню листами поталі. Висушуємо, знімаємо залишки непріклеєної фольги м’яким пенлем. Охайно зчищаємо все зайве, щоб чітко було видно візерунок.

Знімаємо оракал, на склі залишається золотий візерунок. Золото на склі краще виглядає, якщо лінії тонкі і витончені. Розчиняємо на водяній бані клей для амальгірування. Заливаємо скло розчином. Покриваємо суцільно листами поталі. Потім можна буде пройтися більш темним кольором фарби, створюючи ефект старовини, сушимо.

Зверху даємо один шар лаку і шар оракала під колір (купуємо його в рекламній фірмі) або кілька шарів лаку. Вставляємо в багет, отримуємо новонароджене старовинне дзеркало. Тут шар поталі після висихання продряпують, і заклеюють чорним оракалом. Виходить дивовижне венеціанське дзеркало, золоте і старовинне. У ньому особи відображаються, як ніби світячись. Варта річ, раджу зробити, якщо не знайдете клей для амальгірування, використовуйте хоча б епоксидку. Вона нітрохи не гірше, тільки працювати з нею складніше — густа і липка. Ось тільки два способи застосування дивного матеріалу, такого схожого на золото. Якщо ваші пальці вже сміливо працюють з найніжнішим матеріалом — експериментуйте безмежно.

Ваза з елементами позолоти

Якщо вам, наприклад, потрібно спорудити, за три хвилини вазу, головне мати під рукою поталь і двосторонній скотч.

Бумажное кружево пергамано

Обполосуйте будь-яку посудину скотчем, зніміть паперову смужку. Загорніть пляшку в поталь або обкатайте пластівцями поталі. Притисніть, обережно пригладьте, зніміть зайве. І екстравагантна ваза — у ваших руках. Ще один майстер клас під назвою «позолота» пройдено, творіть і даруйте!

Мастер-класс Изготавливаем миниатюрную золотую рыбку в технике игольного кружева